Мир живых мужчин и женщин Украина. Завет Единого Неба. Заповіт Єдиного Неба.
Ціль: Навчитися керувати органами та стати господарем землі, піклувальником планети (Exordium). По праву народження отримати ресурси, дивіденди, доступ до колатерального рахунку. Створити гідні умови проживання (ст. 13 ЗЕН).
Мир живых м/ж Украина. Канал: https://t.me/world_alive
1.7.22
На початку Бог створив Небо та землю.
1/27. І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.
2/7. І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.
Ці рядки про «створення за образом» варто читати дуже уважно — не церковною звичкою, а мовою самого тексту. У Буття йдеться не про створення життя з нуля, а про оформлення образу. Ключове слово — tselem (צֶלֶם): зображення, відбиток, тінь, копія. Це не сутність і не джерело життя, а форма, репрезентація.
Живі істоти вже існували. Але в певний момент з’являється модель, за якою людину починають описувати, рахувати і підпорядковувати. Так формується «образ людини» — зручний для обліку, закону і влади. Саме з образом можна працювати як з об’єктом. Живе ж завжди вислизає.
Там, де людина ототожнює себе з образом, починається суєта: боротьба за статус, страх покарання, залежність від зовнішнього авторитету. Не тому, що «Бог так задумав», а тому, що копію прийняли за себе.
У цьому сенсі початок Буття — не міф про народження світу, а опис встановлення порядку над хаосом (tohu va-bohu), де хаос — не зло, а неоформленість і порожнеча сенсу. Порядок вводиться через образ, а не через життя.
Тому питання не в покорі Богові, а в розрізненні: де ти — живий, а де — лише образ, якому нав’язали роль.
Справжня гідність починається там, де людина перестає плутати себе з власною тінню.
Я не рекомендую посилатися на Біблію в праві — ні прямо, ні опосередковано.
Причина проста і не емоційна: тексти, які сьогодні подають як “священні”, були зафіксовані й відредаговані тими самими структурами, що вибудовували систему підлеглості, ієрархії та рабства. Навіть якщо в основі є глибокі смисли, у правовому полі вони вже обтяжені інтересом автора.
Право має спиратися на: — природні принципи, — очевидну причинність, — гідність живої людини, — факти і здоровий глузд.
Будь-який текст, який історично використовувався для виправдання покори, боргу, вини чи “гріховної природи людини”, автоматично стає слабкою опорою в юридичному спорі.
Це не заперечення смислів. Це відмова плутати філософію з правом.
Бо там, де право починає спиратися на віру, воно перестає захищати живого і починає обслуговувати систему.
.jpg)
Ці рядки про «створення за образом» варто читати дуже уважно — не церковною звичкою, а мовою самого тексту.
ОтветитьУдалитьУ Буття йдеться не про створення життя з нуля, а про оформлення образу. Ключове слово — tselem (צֶלֶם): зображення, відбиток, тінь, копія. Це не сутність і не джерело життя, а форма, репрезентація.
Живі істоти вже існували. Але в певний момент з’являється модель, за якою людину починають описувати, рахувати і підпорядковувати. Так формується «образ людини» — зручний для обліку, закону і влади. Саме з образом можна працювати як з об’єктом. Живе ж завжди вислизає.
Там, де людина ототожнює себе з образом, починається суєта: боротьба за статус, страх покарання, залежність від зовнішнього авторитету. Не тому, що «Бог так задумав», а тому, що копію прийняли за себе.
У цьому сенсі початок Буття — не міф про народження світу, а опис встановлення порядку над хаосом (tohu va-bohu), де хаос — не зло, а неоформленість і порожнеча сенсу. Порядок вводиться через образ, а не через життя.
Тому питання не в покорі Богові, а в розрізненні:
де ти — живий,
а де — лише образ, якому нав’язали роль.
Справжня гідність починається там, де людина перестає плутати себе з власною тінню.
Я не рекомендую посилатися на Біблію в праві — ні прямо, ні опосередковано.
Причина проста і не емоційна:
тексти, які сьогодні подають як “священні”, були зафіксовані й відредаговані тими самими структурами, що вибудовували систему підлеглості, ієрархії та рабства.
Навіть якщо в основі є глибокі смисли, у правовому полі вони вже обтяжені інтересом автора.
Право має спиратися на:
— природні принципи,
— очевидну причинність,
— гідність живої людини,
— факти і здоровий глузд.
Будь-який текст, який історично використовувався для виправдання покори, боргу, вини чи “гріховної природи людини”, автоматично стає слабкою опорою в юридичному спорі.
Це не заперечення смислів.
Це відмова плутати філософію з правом.
Бо там, де право починає спиратися на віру,
воно перестає захищати живого
і починає обслуговувати систему.